Александр Игнатьевич Молодчий (27 июня 1920 года, Луганск, УССР — 9 июня 2002 года, Винница, Украина) — первый прижизненный дважды Герой Советского Союза (22 октября 1941 года и 31 декабря 1942 года) эпохи Великой Отечественной войны. Ещё дважды представлялся командованием полка и дивизии к этой высокой награде (3 ноября 1943 года "за освобождение Киева" и 13 мая 1944 года "за освобождение Украины"). Лётчик-бомбардировщик, совершивший 311 боевых вылетов (в том числе 287 ночных). Участвовал во многих бомбардировках крупных военных объектов врага. При выполнении боевых заданий налетал в общей сложности 600 тысяч километров. Около 190 тысяч километров пролетел над территорией врага, свыше 200 тонн бомб сбросил он на различные военные и промышленные объекты.
Молодчий А.И. на Сватовщине.
Легендарный советский лётчик, дважды Герой Советского союза Молодчий Алексей Игнатьевич имеет отношение и к Сватовскому району. В годы Великой Отечественной войны житель села Калиновки Кузёмовского сельсовета, инвалид гражданской войны пчеловод Николай Иванович Клименко внёс на строительство военного самолёта 100 тысяч рублей и получил за свой патриотический поступок благодарность от Верховного главнокомандующего И.В. Сталина.
Самолёт, построенный на деньги Клименко И.Н. по его просьбе был вручен лейтенанту Молодчему Алексею Игнатьевичу, который воевал на нём до конца Великой Отечественной войны. И вот, после окончания войны, молодой, стройный, с красивым лицом и непокорным чубом Александр Молодчий приехал в село Калиновку Сватовского района. На Сватовской земле встретились два человека: асс воздушных боёв и колхозник, инвалид войны, пчеловод местного колхоза Николай Клименко.
В годы Великой Отечественной войны в селе Калиновка Кузёмовского сельсовета был колхоз им.Калинина. В 1943 году в колхозе работало 170 человек трудоспособного населения, в т.ч. 116 женщин. Площадь озимых культур в колхозе составляла 328га., в т.ч. озимой пшеницы – 228га., озимой ржи – 100га. Из тягловой силы в хозяйстве имелось 25 голов лошадей, 11 голов волов, 13 голов крупного рогатого скота.
Сельхозартель им.Калинина в 1945 году в своём составе имела 71 хозяйство колхозников.
В Сватовском районном архиве хранится годовой отчёт колхоза им.Калинина за 1946 год со списком членов колхоза. Под номером 39 стоит фамилия Клименко Николая Ивановича.
В 1946 году в составе колхоза было 60 дворов колхозников, трудоспособного населения – 170 человек. Труженики колхоза активно поднимали разрушенное войной народное хозяйство. Весной 1946 года колхоз им.Калинина в числе лучших колхозов района досрочно окончил весенний сев 3-х колосовых культур, качественно и на высоком агротехническом уровне. Осенью 1946 года по-стахановски работали колхозники на зяблевой вспашке. Так, коммунист Т.Юрченко работая на вспашке без погоныча, ежедневно вспахивал не меньше 0,80 га. (Без’язичний А. Поспішають з оранкою // Соціалістичне життя, 1946, 24 жовтня)
Август 1946 года. Стоял солнечный жаркий летний день. Николай Иванович, услышав шум автомобиля, вышел на костылях и стоял в окружении местных колхозников.
Слава о героизме Молодчего А.И. в годы войны была известна всем, он летал бомбить Берлин, появлялся неожиданно ночью над вражеским логовом фашистов, каждый раз рискуя жизнью.
И вот, наконец, крепкое рукопожатие, тёплые объятия, удивление и слёзы на глазах. И гордость за человека, который день за днём, минута за минутой, приближал победу над врагом.
У Клименка Николая Ивановича был сын и Александр Игнатьевич посоветовал ему поступить в военное училище, быть профессиональным военным. Он на протяжении многих лет заботился о своем крестнике. Впоследствии его крестник стал полковником.
Прошли годы. Ушли в вечность и Клименко Николай Иванович и прославленный лётчик-асс Молодчий А.И., но сохранились в истории фотографии незабываемой встречи, рассказы людей, которые были свидетелями этой встречи, заметки в областных и районных газетах.
Изменилось и село Калиновка, где происходила та незабываемая встреча. За прошедшие годы очень резко уменьшилось число жителей села. Село постепенно умирает.
Каждой весной ученики Кузёмовской школы ухаживают за могилой Клименко Н.И. на сельском кладбище, отдавая дань уважения памяти этого человека.
Документи і матеріали.
З У С Т Р І Ч
22 серпня 1946 року двічі Герой Радянського Союзу Олександр Гнатович Молодчий з своєю сім’єю відвідав колгоспника колгоспу ім.Калініна Миколу Івановича Клименка, який у грізні дні Вітчизняної війни придбав на власні збереження літак і подарував його Героєві Радянського Союзу тов.Молодчому.
На зустріч патріотів прибули керівники Сватівського РК КП(б)У та райвиконкому тт..Ягодкін, Сірченко, відповідальні працівники району тт..Васильченко, Герасименко, Сириця, Чижов, Гайдидей, а також фотокореспондент «Ворошиловградської правди» т.Журавльов.
Приїзд т. Молодчого був великим святом для колгоспників.
Вранці, повертаючись з пасіки, Микола Іванович зустрів на воротях голову сільради товариша Без'язичного.
Добридень Ван, Івановичу. Читали?
Він подав вчетверо згорнену газету. По виразові обличчя Миколи Івановича було видно, як він хвилювався, втретє перечитуючи Стислі газетні рядки.
Дякую. Така велика честь — зустріти героя... Незнайомого, але рідного, як брата.
Підійшла дружина.
Знаєш новину, жінко? Іде до нас Олександр Гнатович Молодчий.
В той же день в Ворошиловград була відправлена телеграма. Не зміг старий діждатися бажаного гостя.
Сонце котилося на захід. Звільнившись від господарських справ, Микола Іванович сів на призьбу. Серце його тремтіло, він не міг дочекатися вечора, а ще тільки пів на п'яту. Примруживши очі, він уважно вдивлявся на захід — сильні промені не давали дивитися.
Нарешті на горизонті показалась чорна точка, яка, наближаючись, зростала. За мить перед ворітьми зупинилася автомашина. Микола Іванович пішов назустріч. Він добре знав, що сьогодні приїде гість, чекав його з нетерпінням, але тепер на мить розгубився — не міг зразу всього збагнути.
Не можна було без захоплення дивитися на цю пам'ятну зустріч двох патріотів. Можна було подумати, що це батько в міцних обіймах свого довгожданого сина розділяє щастя зустрічі.
Струнка чорнява жінка і дружина героя Олександра Дмитрівна, його батько Гнат Максимович і зять Лиховодов Костянтин Федорович віталася й знайомилися з родиною Клименкових. Разом з ними приїхали й гості з райцентру.
- Просимо до хати, — вклонилася хазяйка.
- Втомилися — відпочиньте з дороги.
Кімната ніби попросторішала. В вікна вливався сніп сонячних променів, із ними ніби зливалося світло несказаного щастя. Стіл уже був накритий і вабив до себе простотою звичайних страв.
За гостинним столом зав'язалася тепла дружня бесіда. Олександр Гнатович Молодчий розповів про ратні подвиги, що принесли
йому невмирущу славу, від душі дякував Миколі Івановичу за його благородний подарунок.
— Приймаючи літак, подарований Вами, я поклявся громити ворога до останньої хвилини мого житті,
— У мене малий син, — відповів Микола Іванович, — та й сам не зміг боротися за Батьківщину. В мене хватило коштів послідувати прикладові колгоспника Ферапонта Петровича Головатого, я придбав літак і попросив командування вручити його Вам, мій дорогий земляк.
Зайшов голова колгоспу т. Шевченко і запросив гостя до школи, де його давно вже чекали. Все село - старі й малі — зібралися сюди привітати гостей, висловити героєві свою подяку за повернене життя. На мітингу голова рай виконкому т. Сірченко від імені трудящих району, палко привітав двічі Героя Радянського Союзу.
Від щирого серця, дякував колгоспникам т. Молодчий за влаштовану йому теплу зустріч. Виступив і Микола Іванович, Хотілося говорити палко і багато, але не вистачало слів.
Не було ще в моєму і житті таких хвилин, вкрай переповнених, щастям, як тепер. Зі мною рядом прославлений льотчик, що став мені дорожче рідного брата. Прощаючись з сім'єю героя, Микола Іванович і його сім’я просили Олександра Гнатовича приїжджати.
Бажаю Вам здоров’я і щасливого життя!
Герой ще раз обняв колгоспника-патріота.
Л.Григоренно.
Впорядкували могилу видатної особистості
Калинівка — невелике мальовниче село нашого району, в якому проживають 33 мешканці, люди похилого віку. Розташована вона майже в 10 км від села Куземівка.
Нещодавно волонтери Куземівської ЗОШ під керівництвом вчителя історії, завідуючого краєзнавчим музеєм історії села Куземівка А. В. Проскурою облаштували могилу видатної особистості цього села Миколи Івановича Клименка. М.І. Клименкр, пасічник колгоспу їм. Калініна, інвалід, зробив невичерпний вклад у перемогу радянських воїнів над німецько-фашистськими загарбниками. Він з власних заощаджень виділив 100 тисяч карбованців, на які був придбаний бойовий літак. Цей літак було вручено прославленому асу, двічі Герою Радянського Союзу Олександру Гнатовичу Молодчому. Микола Іванович придбав також на 20 тисяч карбованців облігацій військового займу і віддав військовим госпіталям, які розміщувалися в місті Сватове, 400 кг меду.
Виталий Прынь
