В 2003 році в сквері ім. Титова був встановлений бюст Уманцю Миколі Павловичу. На бюсті напис: "Уманець Микола Павлович заслужений діяч культури Слобожанщини. Поет. Драматург. Режисер"
(1920 - 1997)
"Хто хоче відвести душу
І денну здолати втому
Приходьте до мене під грушу,
Без дозволу, як додому"
Микола Павлович Уманець народився 22 травня 1920 року в селі Одробівка Золочевського району Харківської області. 19 річним юнаком був призваний до лав Червоної Армії. В роки війни зі зброєю в руках захищав Батьківщину від німецько - фашистських загарбників. У 1944 році танкіст М. Уманець був поранений. Війну закінчив у званні гвардії старшини. Воював на Південно - Західнім, ІІІ Українськім фронтах.
Трудову діяльність розпочав культпрацівником Кислівського бурякозаводу на Куп'янщині (Харківська область). Потім працював завідуючим Гусинівським клубом. Невдовзі переїхав в Сватівський район, де й жив до останнього свого дня.
Працював режисером, художнім керівником районного Будинку культури, художником - маляром ПМК - 2, експедитором та завгоспом Сватівського міського споживчого товариства. З 1957 р. по 1967 р. та з 1971 по 1981 рр. працював директором районного Будинку культури.
Енергійність, заповзятливість, творчі пошуки Миколи Павловича запалювали колег по роботі і служили для них прикладом. У 1956 році М.П. Уманець разом зі своїми літераторами - побратимами М.Н. Щепенко, Т.А. Полковим, М.О. Білоцерківським створили при редакції районної газети літературну студію "Світанок", якій уже більше 50 років.
Ім'я поста Миколи Куманця добре відоме е менш в нашому крої, а й за його межами. Визначною подією в літературному життя Сватівщини стало видання поетичної збірки Миколи Уманця "Не жалкуй за прожитим". Ним написано 7 п'єс, в т.ч. п'єси "Я люблю тебе, Беркуте", "У них одна дорога", музична комедія "Син землі", драматична повість "На першій ряді України", які ставились на сценах як самодіяльними так і професійними драматичними колективами. На вірші М.П. Уманця написано десятки пісень.
Дуже часто Микола Павлович виступав зі своїми творами перед школярами, трудовими колективами. Ним написано сотні сценаріїв для різноманітних районних заходів.
Миколу Павловича Уманця було нагороджено орденом Вітчизняної війни, орденом Трудового Червоного Прапора, гвардійським знаком "Отличный танкист", медалями "Ветеран труда", "За Победу над Германией", "За доблесный труд в Великой Отечественной войне", знаками "Відмінник культурно-освітницької роботи", знаками лауреата 2-го Всесоюзного фестивалю народної творчості та ударника 9 п'ятирічки, ювілейними медалями та знаками.
Помер М.П. Уманець 21 березня 1997 року на 77 році життя.
Похований в м. Сватове.
("Новини Сватівщини" 1997, 25 березня).
